1. Т ь о т я— Я так ізнала, я так і знала, що тут діло нечисте… Так он вони хто, вашіукраїнці! Тепера я розумію, що таке українська мова. Розумію! Австріяцька видумка, так? Д я д ь к о Т а р а с— Зрозуміла, слава тобі Господи, та, жаль тільки, задом… 2. Вчинки, роздуми новоявленого Мазєніна абсурдні йкомічні. Наприклад, Мазайло, зворушений тим, що його українське прізвищезмінили на російське, в чудернацький спосіб розмірковує про величезнезначення цього факту для майбутнього його родини: М а з а й л оНа цвинтарі пам'ятник золотими буквами: «Тут спочиває прах Мини Марковича» . М а з а й л и х аМазєнін. М а з а й л оАбо просто: тут Мазєнін… Р и н аІ наша вулиця — вулиця Мазєніних. «М а з а й л о-Образ тітки Мотрі «Тьотя Мотя» вийшла за межі твору та пішла у народ якпрізвисько. Це груба, неосвічена жінка, ворожо налаштована до всьогоукраїнського. Проте на рідкість вперта у своїх поглядах та не соромитьсяїх висловлювати. Вона за походженням також українка, проте вважає себе «руською», а українську мову – «австріяцькою вигадкою», не визнаєруськими галичан. Тьотя Мотя – саркастична, гостра на язик. Її репліки «Кращебути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной» , «навіщо ви наміспортілі город? », бездоганна логіка «Доводи? Будь ласка, — доводи. Даєтого не может бить, потому што єтого не может бить нікада», обурення зприводу того. Що в театрі розмовляли та співали українською – всі цікумедні та водночас сумні моменти якнайкраще характеризують образ тіткиМотрі. Та й у її агресивній «руськості» автор винахідливо пробиваєвелику дірку: коли Уля розповідає про «український стандарт» жіночоїкраси, тітка тишком міряє довжину своїх ніг – чи досить довгі? Образ дядька ТарасаЯк і тьотя Мотя, дядько Тарас – гротескна фігура. Він –прихильник старовини, козаччини, того, що все оджило своє, та не хочебрати у розрахунок сучасні умови життя. Незважаючи на глибоке знанняісторії та мови, любові до українського, певні висловлювання, що непозбавлені сенсу, після суперечки з тіткою Мотрею він змінює своюпозицію і голосує за зміну прізвища. Для нього головне, аби залишивсякорінь «маз» як показник його роду. Тобто, Тарас являє собою тільки щеодну точку зору на українське, яка типова для того часу.
